Сполучник- це службова частина мови, яка вживається для поєднання членів речення,
частин складного речення і окремих речень у тексті.
Сполучники
не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.
Сполучники поділяються на:
|
1.
|
прості - складні - складені
|
|
2.
|
непохідні- похідні
|
|
3.
|
сурядні - підрядні
|
За будовою сполучники поділяються
на прості, складні і складені:
|
сполучники
|
приклади
|
|
прості
|
і (й), а, але, та, бо, як, що.
|
|
складні
|
ніби, якже, неначе, , якби, якщо, проте
|
|
складені
|
через те що, тому що, для того щоб
|
Прості сполучники- і (й),
а, але, та, бо, як, що.
Складні сполучники здатні
розкладатися на частини (ні-бито, що-б, мов-бито, не-наче).
Складені сполучники створюються
з двох або кількох слів (так що, незважаючи на те що).
За походженням сполучники
поділяються на непохідні і похідні:
|
сполучники
|
приклади
|
|
непохідні
|
але, а, та, бо, і
|
|
похідні
|
що, як, де, якщо, тому що, зате
|
Непохідні сполучники не
співвідносяться з іншими частинами мови.
Похідні сполучники походять
від інших частин мови і тому співвідносні з ними
За своїм вживанням сполучники можуть бути неповторюваними,
повторюваними і парними:
|
сполучники
|
приклади
|
|
неповторювані
|
а, але, проте, зате, однак
|
|
повторювані
|
і-і, ні- ні, не то- не то, то- то, чи- чи, чи то- чи
то (напр., чи то лев, чи то птиця)
|
|
парні
|
не тільки...а й (але й); як...так і; хоч...але; не
стільки...скільки; коли (якщо)...то, (напр., не
тільки гроші, а й слава та успіх):
|
За значенням і синтаксичними
функціями у реченні сполучники поділяються на
сурядні і підрядні:
|
сурядні сполучники
|
|
єднальні
|
не тільки...а й, і (й), ні...ні, теж, також,
як...так,
|
|
протиставні
|
а, але, зате, проте, однак, все ж
|
|
розділові
|
або...або, то...то, чи то...чи то, поки не, з того
часу як, або, чи
|
|
підрядні сполучники
|
|
часові
|
як, доки, щойно, поки, перш ніж,
коли, з того часу як, поки, поки
не
|
|
умовні
|
якби, якщо, як, коли б
|
|
мети
|
щоб, для того щоб, аби
|
|
допустові
|
незважаючи на те що, дарма що, хоч, , хай
|
|
наслідкові
|
так що, так що аж, так що й
|
|
порівняльні
|
мов, як, немов, наче, неначе, немовби, начебто
|
|
причинові
|
бо, тому що, через те що, оскільки, завдяки тому що
|
Сурядні сполучники поєднують
між собою однорідні члени речення або частини складносурядного речення як
рівноправні, незалежно одно від одного (і дуби. і пальми, і молоді берези).
За характером відношень між членами речень і частинами складного речення вони
поділяються на єднальні, протиставні і розділові:
|
сполучники
|
приклади
|
|
єднальні
|
і (й); та в
значенні і; теж; також; як...так; не тільки...а й; і...і; ні...ні (і
небо, і зорі, і море; ти та я- ось вся моя сім’я);
|
|
протиставні
|
а; але; та в
значенні але; зате; проте; однак; все ж (лечу, лечу, а вітер віє; сполучник
а може бути не тільки протиставним, а й заставним: він сидів на лавці,
а за ним сиділа вона);
|
|
розділові
|
або, чи, або...або, чи...чи, хоч...хоч, не то...не
то, чи то....чи то
("або я, або кішка”- сказала
мати).
|
Підрядні сполучники у
складнопідрядних реченнях приєднують підрядну частину до головної. За значенням
вони поділяються:
|
сполучники
|
приклади
|
|
часові
|
коли, доки, поки, тільки, ледве, як тільки (добре, коли
тебе хвалять)
|
|
умовні
|
якщо, якби (аби), коли, тільки
(якби ж я то
міг так добре співати!)
|
|
мети
|
щоб, для того щоб, з тим щоб
(Марго
вийшла, щоб попрощатися із садом)
|
|
допустові
|
незважаючи на те що, хоч, дарма що, хай (дарма що був
останнім)
|
|
наслідкові
|
так що, так що й
(малював так,
що йому навіть заздрили)
|
|
порівняльні
|
як, ніби, наче, неначе, ніібито, начебто (наче пташка,
взлетів на підвіконня);
|
|
причинові
|
тому що, бо, через те що
(повірив, бо
почув серцем).
|
|