Складнопідрядними називаються такі речення, в яких одне просте речення (підрядне) підпорядковується іншому (головному) і з’єднується з ним сполучником підрядності (або сполучним словом) та інтонацією.

Головним називається підпорядковуюче, пояснюване речення, а залежне, пояснююче − підрядним.

Наприклад:Сонця не було ще видно, хоч деякі шпилі вже рожевіли. (М. Коцюбинський)

У цьому складнопідрядному реченні головне речення − сонця не було ще видно, а підрядне − деякі шпилі вже рожевіли; підрядне пояснює головне речення в цілому і з’єднується з ним сполучником хоч. Підрядне речення може пояснювати один член, групу членів головного речення або головне в цілому. У більшості видів складнопідрядних речень підрядне речення щодо головного може займати будь-яке місце. Якщо підрядне речення стоїть на початку складнопідрядного речення або в кінці його, то воно відокремлюється від головного комою; комами з обох боків відокремлюється підрядне речення, якщо воно стоїть у середині  головного.

        Сполучники підрядності (що, якщо, наче, коли, хоч, бо, тому що, через те що та ін.) тільки приєднують підрядне до головного, але членами речення не бувають. Підрядні сполучники, як і сполучні слова, бувають у ряді випадків синонімічними, близькими за значенням, і тому можуть замінюватись одні одними.

      Наприклад: Як не буде птахів, то і серце людське стане черствим.(М. Стельмах)

У цьому реченні сполучник як можна замінити сполучником якщо, який вказує на умову.

Сполучні слова − це слова значущі. Сполучними словами в складнопідрядному реченні бувають відносні займенники хто, що, який, чий, котрий у різних відмінкових формах та прислівники де, коли, куди, відки,  як та ін.  Сполучні слова приєднують підрядне речення до головного і одночасно є членами підрядного речення. У поданому реченні сполучне слово що − підмет. У головному реченні можуть бути вказівні слова, зміст яких розкривається підрядним (займенники той,
такий, прислівники так, там, туди, тоді). Вказівні слова є членами головної частини.

У першому прикладі вказівне слово той є підметом головного речення, у другому – така є іменною частиною складеного присудка головного речення.

Від вказівних слів і сполучників у складнопідрядних реченнях слід відрізняти парні сполучники чим – тим, якщо – то та ін.

Наприклад: Чим чорніший пар, тим біліша паляниця. (Народна творчість)

Підрядні означальні речення пояснюють член головного речення, виражений іменником або іншою частиною мови в ролі іменника і відповідають на питання який?

Наприклад: Раптом вітер зняв хмару пилу (яку?), яка закрила все.(М. Коцюбинський)

Підрядні означальні речення поєднуються з головним за допомогою сполучних слів який, котрий, чий, що, де, куди, звідки і підрядних сполучників що, щоб, ніби, наче, як. Для виділення іменника і залежного від нього підрядного речення використовуються вказівні слова хто, такий, той, кожен, весь. Підрядні з’ясувальні речення   відповідають на питання непрямих відмінків і уточнюють зміст присудка в головному реченні. Відповідно, базовими в головному реченні виступають дієслова, які означають різні вияви сприйняття, відчуття (розуміти, бачити,чути, стежити), мислення (міркувати,вирішувати, думати), мовлення (говорити, відповідати), почуття (радіти,щасливий), волевиявлення, спонукання (хотіти, вимагати,заборонити) тощо. Іноді замість дієслова-присудка підрядне речення може відноситися в головному до віддієслівного іменника, прикметника чи дієприкметника, присудкових слів, фразеологічних словосполучень з подібними значеннями.

Підрядні з’ясувальні речення поєднуються з головними за допомогою сполучників що, щоб, ніби, мов, як, коли, ніби, наче, чи та сполучних слів хто, який, чий, де, куди, як.