Фонетика — це розділ мовознавства,в якому вивчають

звуковий  склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є

звуки, їх властивості і функції, закономірності поєднання,

фонетичні процеси, одиниці, засоби, ознаки.

Звуки мови

Звук у мові-найдрібніша акустично-артикуляційна 

неподільна одиниця мовлення. Окремо взятий звук не має

будь-якого значення, а набуває його лише у складі слів і

морфем, виконуючи функцію розпізнання й розрізнення

їхніх значень: 

бік −  вік − лік; зір − кір; дар −  дер − дур;

іди − іде − іду − ідеш − ідуть − ішов і под.

Звуки створюють зовнішню (звукову) оболонку слова. Для того

щоб відрізнити звук від літери на письмі, звук беремо у

квадратні дужки:

літера с  (ес) позначає звук [c],

літера б (бе) − звук [б] і т.д.

Фонетична транскрипція

Транскрипція ґрунтується на таких вимогах: кожна літера

позначає на письмі лише один і той самий звук, а кожен

звук передаємо завжди тією самою літерою

( окрім літер є, ї, щ, ю, я та ь).

Усі слова у фонетичній транскрипції пишемо з малої літери:

Мав я раз дівчиноньку чепурненьку, любу, щебетушечку, рум'яненьку.                                                                                                                                                         
[ мау йа раз д'іучинонˊку  чеᵘпурненˊку 

 / лˊубу шчеᵘбеᵘтушеᵘчку румйаненˊку//].

 
Склад

Слова поділяємо на склади.

Склад  −  слово або його частина, що складається з голосного,

до якого можна долучати один або кілька приголосних.

У сучасній українській мові склад може мати:

а) тільки один голосний ( у, а; о-се-ля);

б) сполучення з одним приголосним

( із, од; за, на; ми-ти);

в) сполучення із двома приголосними

( під, від; по-бра-тим, при-їзд, мет-ро; ко-е-фі-ці-єнт);

г) сполучення із трьома приголосними

 ( млин-ці, пре-зи-дент; зем-ство, стра-во-хід);

д) сполучення із чотирма приголосними

 ( е-ле-ктрич-ний, ше-фство) и ін.

Типи складів розрізняють за початковим

й кінцевим звуками:

1. Відкритий склад − закінчується голосним

 звуком: ви-гра-ва-ти, ма-ту-ся, ве-ли-ка.

2. Закритий склад − закінчується приголосним

 звуком: рік, най-мен-ший.

Українській мові більше властиві відкриті, а не закриті склади. 

 

 

 

 Наголос

Наголос − звукове виділення складу у слові (словесний), в синтагмі

( синтагматичний), синтагми у фразі ( фразовий). Словесний наголос

слугує для фонетичного об'єднання слова.  Виділення одного із складів

відбувається різними фонетичними засобами, зокрема:

а) посиленням м'язової напруги

б) зміною висоти тону

в) збільшенням тривалості звучання

Окрім фонетичного об'єднання слова, наголос може виконувати також

 і лексичну, смислорозрізнювальну  функцію:

бігма ́ ( немає ) − біˊгма ( бігом)

ви́́года (користь) − виго́́́да (зручність)
доси́́пати (від сипати) − досипа́ти (від спати)