Смислові відношення між простими реченнями в безсполучникових складних реченнях виражаються по-різному. У сполучникових реченнях у їх вираженні беруть участь сполучники або сполучні слова, тому смислові відношення тут чіткіші, конкретні. Відсутність сполучників у безсполучникових складних реченнях робить ці відношення більш узагальненими. Тому при заміні безсполучникового речення сполучниковим можна вставити не один, а кілька сполучників:

 Посієш вчасно — вродить рясно (Народна творчість). Порівн.: Коли посієш вчасно, вродить рясно. Оскільки посієш вчасно, то вродить рясно.

 У деяких безсполучникових складних реченнях вставити сполучники не можна:

Зупиніться: мужньо й непохитно пам'ять над могилою стоїть! (І. Гнатюк)

 Смислові відношення в безсполучниковому складному реченні, як і в сполучниковому, залежать від змісту простих речень — частин складного.

 Тут можуть бути перелічувальні зв'язки, що мають значення:

— одночасності або послідовності дій:

Гаснуть у плавнях летючі комети, тихо вмирає на заході ніч (А. Малишко); Схилиться над селом сонячна твердінь, ластівка крилом розтинає тінь (М. Рильський);

— пояснювальні:

Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно по синьому морі (Леся Українка);

— протиставні:

Поглянув я на ягнята — не мої ягнята (Т. Шевченко);

— причинові:

І слова не можна було зрозуміти: такий зчинився гамір (Л. Мартович);

— умовні:

Погодуєш рослину — нагодуєш родину (Народна творчість);

— наслідкові:

В душі моїй сила стозора — бушуй, натхнення, бушуй (П. Тичина).

 Виражати смислові відношення в безсполучниковому складному реченні допомагають в усному мовленні інтонація, а в писемному — розділові знаки:

 Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле (М. Коцюбинський).

 Безсполучникові складні речення, що поєднують по два простих речення, вимовляються з різною інтонацією. Для одних характерна інтонація протиставлення: Літо дбає, зима поїдає (Народна творчість); для інших — інтонація підрядності: Працюватимеш вволю — матимеш долю (Народна творчість). Речення з інтонацією підрядності є синонімічними до складнопідрядних речень.

 Між реченнями у безсполучниковому складному на письмі ставляться кома, крапка з комою, двокрапка, тире.

 Наприклад: Пригріло сонечко, обсохла земля, потягла орача в поле (М. Коцюбинський); Сонце підбилося високо вгору; надворі стало душно (І. Нечуй-Левицький); Цілісінький день у роботі: одно ще не скінчу, вже друге мене дожидає (Марко Вовчок); Грім гримить —хліб буде родить (нар. тв.).

КОМА

Якщо частини безсполучникового складного речення вказують на одночасність або часову послідовність явищ, подій тощо, між ними ставиться кома.   Наприклад: Мороз притискує, зривається північний вітер, мете сніг через рейки (О. Десняк); Минають дні, минає літо, настала осінь (Т. Шевченко); Дзюрчали десятки фонтанів, лящали та щебетали всілякі птахи у клітках попід піддашшям, свистів стругом бондар (М. Коцюбинський); Небо порізали вогнями стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вітер (О. Десняк); Пароплав обганяє плоти, високі хвилі налітають на них (М. Горький); Ти прозаїк, я поет (О. Пушкін).

КРАПКА З КОМОЮ

 Якщо частини безсполучникового складного речення менше пов'язані між собою за змістом чи дуже поширені, або в середині їх є вже розділові знаки, то між ними ставиться крапка з комою.

Наприклад: Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів (І. Нечуй-Левицький); З-за землі, на кривавій попрузі неба, скочила невеличка іскорка; довга променяста смуга простяглася від неї над землею; далі викотився серп огненного кільця —і пучок світу полився, розливаючись по горах, лісах, по високих будівлях (Панас Мирний); Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину (Т. Шевченко); Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить (Я. Щоголів).

ДВОКРАПКА

Двокрапка ставиться між реченнями, що входять до безсполучникового складного речення:

якщо друге речення вказує на підставу, причину того, про

мовиться у першому: Мир у світі таки буде: його хочуть усі люди (нар. тв.); Любіть книгу: вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок, навчить вас пова-лсати людину (М. Горький);

якщо друге речення розкриває зміст першого в цілому або якогось із його членів: Ти знаєш приказку: перш ніж: запалає вогонь, мусить вибухнути сірий дим (М. Коцюбинський); В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде (нар. тв.);

ТИРЕ

Тире між реченнями^що входять у безсполучникове складне речення, ставиться:

коли йдеться про швидку зміну подій або несподіваний наслідок: Дивлюся — аж світає, край неба палає (Т. Шевченко); На ярмарку почуто поміж людом — Устима вбито (Марко Вовчок); Оглянувся —в пору вже кипить бій (О. Гончар);

коли зміст одного речення протиставляється змісту другого: Стоїш високо — не будь гордим, стоїш низько — не гнися (нар. тв.); Пан гуляв у себе в замку —у ярмі стогнали люди (Леся Українка); На небі сонце — серед нив я (М. Коцюбинський);

коли зміст першого речення порівнюється із змістом Другого: Посієш вчасно —вродить рясно (нар. тв.); Здобудеш освіту — побачиш більше світу (нар. тв.); Подивилась ясно — заспівали скрипки (П. Тичина);

коли в другій частині речення вказується на наслідок або висновок з того, про що мовиться у першому: Чайки стогнуть — то ж на бурю (М. Горький); Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Шевченко); Слово до слова — зложиться мова (нар. тв.).